ЛIсова пIсня



Категории Леся Украïнка ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Дiйовi особи: Той, що греблю рве, Потерчата, Русалка, Водяник, Русалка Польова, Лукаш, мати Лукашева, дядько Лев, Доля, Злиднi, Перелесник, Пропасниця, Куць, Мавка, Лiсовик, Килина, Той, що в скалi сидить, дiти Килини. Дiя вiдбувається в старезному лiсi на Волинi протягом року. Кожна дiя починається пейзажем, який змiнюється вiдповiдно до пори року.   Перша дiя На лiсову галявину з плакучою березою й великим престарим Дубом виходять дядько Лев i його небiж (племiнник) Лукаш. Вони збираються тут, бiля озера, збудувати собi хату. Але лiсовi iстоти не Хочуть, щоб люди потривожили ïхнiй спокiй. Лiсовик зупиняє Русалку, яка похваляється потопити люд?й, говорячи, що коли б не Дядько Лев, давно 6 не стало вже цього дуба й iнших дерев. Весна. Все починає розвиватися. Прокидається Мавка в дуплi староï верби, де вона зимувала, вiд чарiвноï мелодiï сопiлки. Це грає Лукаш. Мавка хоче побачити його, а Лiсовик застерiгає: Не задивляйся ти на хлопцiв людських. Се лiсовим дiвчатам небезпечно. З'являється Лукаш, хоче наточити соку з берези, але пiдбiгає Мавка й не дає йому це зробити, називає березу своєю сестрою, а сiк — ïï Кров'ю. Лукаш дивується цьому, але йому подобається зеленокоса лiсова дiвчина. Мавка слухає чарiвнi звуки сопiлки, вiд якоï пишнiше розцвiтають квiти, голоснiше спiвають птахи. ïй не хочеться розлучатися з хлопцем. Лукаш говорить, що восени його хочуть одружити. Мавка зажурилася, спитала, з ким. Хлопець сказав, що вiн не знає, може, Ще й не знайшли йому пари. Тодi лiсовичка запитала, чи ж люди паруються надовго? Хлопець вiдповiв, що навiки, а Мавка поскаржилася, що зовсiм самотня, i в них немає такого, щоб назавжди.   Друга дiя Пiзнє лiто. До озера прийшли люди, оселилися, принесли своï звичаï, гамiр. Все це захоплює поступово й Лукаша. Ось вiн виходить з лiсу iз сопiлкою, а мати йому дорiкає, що вiн усе грає, а робота стоïть. ïй потрiбна невiстка-помiчниця, про Мавку вона й чути не хоче, бо то вiдьомське кодло. Коли Мавка з'являється на подвiр'ï в дядька Лева, мати говорить, що дiвцi не слiд упадати за парубком. Дядько Лев заступається за лiсову красуню, говорячи, що вiдьми живуть у селi, а не в лiсi, що лiсове, то не погане, сестро, — усякi скарби з лiсу йдуть.... Проте вiд допомоги Мавки мати не вiдмовляється: дає селянський одяг i посилає в поле жати. Русалка Польова просить Мавку не губити ïï красу, i та врiзає собi руку серпом. Мати приходить з повновидою молодицею Килиною. Побачивши, що Мавка ще й не починала жати, лає ïï. Килина, а потiм i Лукаш швидко жнуть та в'яжуть снопи. Мавцi не подобається жiнка, бо вона лукава, лиха, хижа, наче рись. Парубок незадоволений такими словами й говорить, що й сам може перебратися з лiсу в село. Вiн проводжає Кили-ну, жартує з нею, не звертаючи уваги на лiсовичку. Мавка сумує. ïй спiвчувають лiсовi мешканцi. Йде дрiбний дощик. Мавка просить Лiсовика зробити ïï знову такою, як була: То дай менi святковi шати, дiду! Я буду знов, як лiсова царiвна, I щастя упаде менi до нiг. Благаючи моєï ласки! Лiсовик прикрашає дiвчину в багряницю й срiбний серпанок. Прилiтає Перелесник i кружляє Мавку в прудкому танцi. Раптом з'являється Марище й умовляє Мавку пiти з ним у край вiчного спокою. Та вiдмовляється, але, почувши, що Лукаш засилає до Килини старостiв, погоджується, i вони зникають у безвiстi.   Третя дiя Хмарна осiння нiч. Чути сумне вовче виття. Бiля хати Лукаша — Мавка в чорному одязi з пучечком червоноï калини.  Виходить Лiсовик i дивується, що Мавку вiдпустив назад Той, що в скалi сидить. Лiсова дiвчина говорить, що це вiн ïï визволив своïм злочином. Лiсовик заперечує — це не злочин, а справедлива помста за зраду. Вiн перетворив Лукаша на вовкулаку. Мавка ж застерiгає його, щоб не радiв, бо вона його порятувала. В серцi знайшла... теє слово чарiвне, що й озвiрiлих в люди повертає. Пiд вiкном чути, як Лукашева мати лається з Килиною, докоряє, що та довго спить, i корова в неï погано доïться, i сама вона нiкчемна господиня. Мавка ж, як тiнь, блукає коло хати, сподiваючись зустрiти коханого. Килина, побачивши це, заклинає ïï й перетворює на вербу. З лiсу виходить Лукаш — худий, з довгим волоссям, без шапки. Килина спершу зрадiла, а потiм почала дорiкати за те, що десь тягався, волочився, обiзвала п'яницею. Лукаш питає, куди подiвся великий дуб, а жiнка вiдповiла, що продали, щоб не померти з голоду. Вибiгає з хати мати, радiє, побачивши сина, потiм скаржиться на нестерпне життя з отою вiдьмою Килиною. До них пiдходить хлопчик iз сопiлкою з верби, що в неï перетворилася Мавка, й просить заграти. Лукаш грає i чує, що це промовляє до нього душа Мавки. Кидається до Килини й питає, що то за верба. Жiнка говорить, що не знає, й радить зрубати дерево. Лукаш замахується сокирою, але не може. Тодi замахується Килина, i верба раптом спалахує вогнем. Вогонь швидко перекидається й на хату. Мати й Килина метушаться, вихоплюють з вогню хатнi речi. Разом iз ними виносять i Злиднi. Лукаш стоïть собi байдуже. Килина просить його пiти з ними в село, а вiн не хоче. Тут з-за берези виходить бiла, легка, прозора постать, що обличчям нагадує Мавку, й схиляється над Лукашем. Готовий до помсти лiсовички, адже вiн ïï занапастив, та Мавка все йому прощає. Лукаш грає на сопiлцi, Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянiм вiнцi, а хлопець кидається до неï з покликом щастя. Налiтає завiрюха, а коли вiдступає, то видно Лукаша, що сидить один пiд березою зi щасливим усмiхом, а на голову йому падає снiг.   Коментар Лiсову пiсню Леся Украïнка написана, будучи далеко вiд батькiвщини, влiтку 1911 року всього за дванадцять днiв. Драмою-феєрiєю назвала тому, що у творi вiдбуваються незвичайнi метаморфози (перетворення), поряд з людьми дiють мiфiчнi iстоти. Твiр має мiфологiчно-фольклорну основу, а прототипами реальних людей стали волинськi селяни, дядько Лев Скулинський, чиï розповiдi так любила слухати маленька Леся Образи Мавки й дядька Лева уособлюють духовнiсть i красу, а матерi Лукаша й Килини — приземленiсть, грубiсть. У Лукашевi ж цi риси поєдналися, i Мавка дуже жалкує, що вiн не може своïм життям до себе дорiвнятись. Стративши любов, Лукаш втратив i вмiння вiдчувати красу, i здатнiсть до творчостi, перетворився на вовкулаку (напiввовка, напiвлюдину). Лiсова пiсня — це глибоко фiлософський твiр про взаємодiю добра i зла, про боротьбу людини за вiльне, красиве, духовно багате життя в гармонiï з природою.

Метки Лiсова пiсня, ЛЕСЯ УКРАÏНКА, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 10-х РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ЛIсова пIсня