<< Главная страница

I ти колись боролась, мов Iзра&IUML;ль



Категории Леся Украïнка ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I ти колись боролась, мов Iзраïль, Украïно моя! Сам Бог поставив супроти тебе силу невблаганну слiпоï долi. Оточив тебе народами,  що, мов леви в пустинi,  рикали, прагнучи твоєï кровi, послав на тебе тьму таку, що в нiй  брати братiв не пiзнавали рiдних i в тьмi з'явився хтось непоборимий, якийсь дух часу, що волав ворожо: Смерть Украïнi! — Та знялась високо Богданова правиця i народи розбiглися, немов шакали ницi, брати братiв пiзнали i з'єднались. I дух сказав: Ти перемiг, Богдане. Тепер твоя земля обiтована. I вже Богдан пройшов по тiй землi вiд краю i до краю. Свято згоди мiж ним i духом гучно вiдбулося в золотоверхiм мiстi. Але раптом дух зрадив. Знову тьма, i жах, i розбрат. I знов настав єгипетський полон, та не в чужiй землi, а в нашiй власнiй. А далi розлилось Червоне море i роздiлилося по половинi, i знов злилось докупи, й затопило кого? Ой, леле! Новий фараон пройшов живий помiж Червоне море, але ïздець i кiнь пропав навiки. Спiвай, радiй, ненависна чужинко, бий в бубон i лети в танок з нестяму: кiнь i ïздець в Червонiм морi згинув — тобi зостався спадок на покраси, бо зносиш ти Украïни клейноди, святкуючи над нею перемогу.   Такий для нас був вихiд iз Єгипту,  немов потоп. Заграло та й ущухло Червоне море. Висохло й осталась  безрадiсна пустиня пiсля нього.  I став по нiй блукать новий Iзраïль, по тiй своïй землi обiтованiй, немов якась отара безпричальна. З отарою блукали й пастухи, вночi за тiнню йшли, а вдень з вогнем. Коли ж у ïх з'являвся дух величний.  що вогняним стовпом палав у тьмi,  а вдень iшов, мов туча грiзно-бiла, вони не вiрили своïм очам i врозтiч розбiгались манiвцями, i попадали ворогам в полон.   Чи довго, ще, о. Господи, чи довго ми будемо блукати i шукати  рiдного краю на своïй землi? Який ми грiх вчинили проти духа,  що вiн зламав свiй заповiт великий той, взятий з бою волi заповiт? Так доверши ж до краю тую зраду, розбий, розсiй нас геть по цiлiм свiтi, тодi, либонь, журба по рiднiм краю  навчить нас, де i як його шукать. Тодi покаже батько свому сину на срiбне марево у далинi  i скаже: Он земля твого народу!  борись i добувайся батькiвщини, бо прийдеться загинуть у  вигнаннi чужою-чуженицею, в неславi.   1 може дасться заповiт новий i дух новi напише нам скрижалi.   Але тепер? як маємо шукати свому народу землю? Хто розбив нам скрижалi серця, духа заповiт? Коли скiнчиться той полон великий, що нас зайняв в землi обiтованiй? I доки рiдний край Єгиптом буде? Коли загине н-о-в-и-й Вавилон?   Коментар У вiршi I ти колись боролась, мов Iзраïль... Леся Украïнка використовує бiблiйнi легенди про те, як народ iзраïльський шукав землi обiтованоï. Новiтнiм Мойсеєм поетеса побачила Богдана Хмельницького. Здавалося б, повиннi запанувати мир та злагода мiж брата-ми-сусiдами. Але дух зрадив, i знову украïнський народ опинився ще в бiльшiй неволi на своïй власнiй землi. Провiдники нацiï теж не змогли знайти спiльноï мови мiж собою, спiльноï мети — з отарою блукали й пастухи. З болем лiрична героïня запитує: Чи довго ще, о, Господи, чи довго ми будемо блукати i шукати рiдного краю на своïй землi? Можливо, треба розсiяти народ по свiту, щоб журба за рiдним краєм примусила його боротися й добуватися батькiвщини, тодi вона буде рiднiшою? Твiр лiро-епiчний, сповнений риторичних запитань, якi передають глибоку занепокоєнiсть поетеси принизливим становищем свого краю й байдужiстю народу.

Метки I ти колись боролась, мов Iзраïль, ЛЕСЯ УКРАÏНКА, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ, I ти колись боролась, мов Iзраïль, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 10-х РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
I ти колись боролась, мов Iзра&IUML;ль


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация