Хвиля



Категории Леся Украïнка ()Ў ./ 10 Клас ()Ў ../../SCHOOL/10class/

Оригинал Хвиля йде, вал гуде — бiлий, смiлий, срiбний, дрiбний, нападе  на сухеє баговиння, на розсипане камiння, бiлим пломенем метнеться, стрепенеться, скине з себе все, що ясне, й гасне... Хвиля смутна, каламутна,  вже не ясна, вже не бiла, вiдпливає посумнiла, мов до гробу.  Iз плачем до себе горне  баговиння тьмяне, чорне, мов жалобу. I зiтхає, i втихає,  рине в море величезне й щезне... Чи вона йде до дна? Може, буде там покiрно, мов рабиня, тихо, вiрно, колихать малi молюски,  гаптувать прозорi луски, на коралi класти карби, вартувати морю скарби, i слугою пiд вагою там вона довiку стане й не повстане? Чи полине межи сестри, межи милi, вiльнi хвилi, розтечеться, розпливеться,  знову сили набереться, потiм зрине i гучна, i бучна,  переможно валом сплесне i воскресне?   Коментар Прекрасна пейзажна картина Хвиля Лесi Украïнки змальовує мiнливу морську хвилю — то гучну, свiтлу i сильну, то смутну, кала мутну. Бурхлива уява поетеси зазирає на дно моря, де хвиля то колише молюски, кладе карби (фарби) на коралi, береже скарби моря, то виринає грайливо й плюскочеться мiж сестер. Ритм вiрша нагадує коливання хвиль. Поетеса широко використовує звукопис (асонанс та алiтерацiю), вiдтворюючи шум моря. Це один iз кращих ïï маринiстичних творiв, хоча можна розглядати його i як алегоричну картину людського життя.

Метки Хвиля, ЛЕСЯ УКРАÏНКА, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА 10-х РОКIВ XX СТ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, 10-х РОКIВ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Хвиля