Давня казка



Категории Леся Украïнка ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал В однiй краïнi жив талановитий поет. Його пiснi розходилися по сьому свiту, були й порадою й розвагою. Якось поет лежав у гаю прямо на стежинi. А тут ïде лицар на полювання, кричить, щоб звiльнили дорогу. Поет вiдповiв, що так вiд нього втечуть рими-соколята, I якими вiн може вполювати кого завгодно й що завгодно, тому нехай верхiвець сам зверне. Лицар розсердився, але звернув, сказавши, що не хоче зв'язуватися з божевiльним. Гурт мисливський за цiлий день нiчого не вполював, i лицар сам повертався стежиною. Побачивши поета, посмiявся, що той, напевне, чекає гостинця. Поет же вiдповiв, що в нього є бiльше багатство — поле, небо, синє море i його думки, якi скрiзь гуляють на волi. Граф засмiявся й сказав, що вiддав би увесь той химерний, таємний свiт за справжнє графство й замок. Коло них зiбралася сiльська молодь послухати поетових пiсень, заслухався й лицар, подивувавшись, яка ж велика сила слова. Якось приïхав лицар Бертольд до поета й попросив допомогли йому завоювати серце прекрасноï донни Iзiдори. Поет написав серенаду, лицар проспiвав ïï, здобув прихильнiсть дiвчини й одружився з нею. На весiллi було багато людей, тiльки поета забули запросити. Пройшов час. Король послав вiйсько на чолi з Бертольдом на Вiйну. Спочатку йому щастило, а потiм лицарство потомилося, стало ремствувати, нiяк не могло взяти бусурманське царство. Почали нарiкати на графа, навiть кинулись до зброï. Але тут виступили спiвцi й проспiвали про боягузiв. Вiйсько засоромилося, кинулося на штурм i здобуло перемогу. Бертольд повернувся зi славою та багатством, але одразу ж забув про обiцяну нагороду для поета, який склав тi пiдбадьорюючi пiснi. Пройшло багато часу. Бертольд зажив щасливо разом iз дружиною, був справедливим i добрим паном. Але розкiшне життя вимагало коштiв, тож граф почав уводити рiзнi мита, панщину, податки. Люди жили, як у пеклi. Одного разу пан почув, що по мiсту ходять спiвцi й закликають до непокори. Бертольд здогадався: цi бунтiвничi думки — вiд його знайомого поета, i вiдправив до нього слуг. Посланцi передали, що граф нагородить його, якщо вiн стане придворним поетом i припинить пiдбурювати людей. Поет вiдповiв, що не хоче надiти на вiльнi руки золотi кайдани. Тодi граф звелiв посадити поета в темницю, де той i загинув. Але залишилися його молодi нащадки, якi продовжували боротися з нащадками графа Проти дiла соромного виступає слово праве. А коли це змагайня скiнчиться, закiнчиться й давня казка i настане правда нова. Коментар Поема Лесi Украïнки Давня казка пiднiмає проблему ролi митця й мистецтва в життi людей. Гарне, правдиве поетичне слово допомогло графовi полонити серце коханоï, здобути вороже мiсто, розбагатiти. Воно ж привело й до повстання, непокори пригнобле них селян. Вiльне, справедливе, щире слово важко заховати в тем ницю, надiти на нього золотi кайдани. Своє слово, як зброю, поетесо пiдносить на захист пригноблених та знедолених.

Метки Давня казка, ЛЕСЯ УКРАÏНКА, СВIТ УКРАÏНСЬКОÏ ПОЕЗIÏ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Давня казка